Кров крапає тихо,на кафель холодний,
Повільно темніє в очах,
Твій погляд стає наскільки бездонний,
Блукає в темних ночах.
Поріз на руці,тобі байдУже,
Біль сильний тільки в душі,
Лиш серце твоє, так туже,
І як ми стали такі чужі?
Поріз на руці..і він не перший,
Лиш так заспокоєш біль,
І світ твій став настільки гірший,
На ранах залишилась сіль.
"—За що ти так з нами? Чому?"
Кричать кожен раз батьки.
Невже віддаси все йому?
Ледь чутно шепочуть рядки.
Навіщо ж ти так вчиняєш?
Навіщо мучиш себе?
Невже ти справді вважаєш,
Що він ще кохає тебе?
О ні,прошу,не треба,
Не псуй же собі життя!
Проси щастя у неба,
І просто цінуй буття!
Автор: Анна Антипова
