Коханий, я з тобою не прощаюся

Я розгубила всі слова з тобою в танці,

І ти здивуєшся, та я тебе люблю,

Для тебе просинаюся уранці,

Для тебе просинаюся уранці,

І лиш для тебе серце бережу!

Хоч я тобі чужа, і все це знаю…

Ти не згадаєш імені мого,

Не чіткі спогади

Сидиш за столиком навпроти
І погляд в бік відводиш,
Так склалось,треба для роботи,
Цей час зі мною ти проводиш.
Забуваємо все, що було між нами,
Змурувавши уявну стіну,
Лише зрідка перекидаємось словами,
Щоб порушити безслівну тишину.
А ще не так давно
Нам на розмови часу не хватало,
Тоді я думав, що ось воно,

А сльози все кап...кап...кап

А сльози все кап...кап...кап
З обличчя капає душа
А серце все тук...тук...тук
Так звучить поламана струна

А в голові все бум...бум...бум
Так голосно шумить забутий світ людей
А руки все стук...стук...стук
Шукають все , загублену давно вже акварель

Я вдячний Богу

Я вдячний Богу – за все що є…

Іде рік за роком – але ми з Тобою вже не ті…

Пройдуть роки, наступить час…

За будим все – що єднало нас…

Подарую Я тобі букет троянд…

Ціную - тіьЯ в Тобі – красу душі твоєї…

Усмішка на устах – промінь щастя…

Але уже не мій – не для мене сяєш Ти…

Ти наче ангел

Прекрасна,наче літній день,

Красива як світанок раній,

Неначе квітка ти цвітеш,

Даруєш обраним коханя.

Немає слів щоб описати,

Усі думки в яких тону,

Сам Бог послав тебе на землю,

Щоб дарувати доброту.

Серце моє бється лише для тебе

Ти володар мого серця

Чуєш як воно бється 

адже серце моє бється лише для тебе

я дихаю і живу лише тобою

ти моє щастя і сум

я хочу бути лише з з тобою

ніхто другий мені непотрібен

без тебе я не я.

Я ТЕБЕ КОХАЮ ДУЖЕ СИЛЬНО І СКУЧАЮ!!!!!!

Автор: Надія Лазарук

Чому так важко все забути?

Чому мені так важко

все забути?

Ти торкнувся до мого

серця і плюнув ти у

мою душу.

А я так щиро тебе

всім серцем любила,

Душу розриває на шматочки

Душу розриває на шматочки

Коли про тебе мої сни, думки,

бажання

Це все зливається в одне і

Вибухає при баченні тебе

Ти думаєш, що це брехня О ні повір, це все буття

А пам'ятаєш як колись, давно

коли ще були разом

ти мені сказав-

Що не покинеш, бо я твоя

троянда!

Я посміхнулась пам'ятаєш?

А що сказала пригадаєш?

Чому ти відвернувся?

Що, боляче?

Ти вичаєшся?

Та ні, не треба, я змирилась, пережила, але й досі при

баченні тебе це все зливаєтся в

одне.

Автор: Христина Костевич 

В смертельних кригах твоїх очей

В смертельних кригах твоїх очей

я побачив своє зболіле обличчя:

за німою прозорістю сивих ночей

воно мені зовсім тепер не личить.

У гарячих пісках твоїх сонячних щік

я горю і вмираю від спраги та туги:

серце, долоні і душу обпік

У пісках звечорілої твої недуги.

Я себе загубив і уже не знайду

серед дикої патоки днів ачи ранків:

Не тримайся за мене - нікуди не йду - 

Ще надивлюсь з тобою світанків.

Автор: Андрій Зінченко