А ти знаєш як болить? Ти знаєш як боляче втрачати? Того, шо ти пережив безумовно багато, але які висновки ти зробив? Ти живеш у сні і не хочеш прокидатись. А чому? Той сон кошмар, а реальність насправді не така вже й погана. Мучити себе і інших для тебе вже звична річ, але може варто перестати їсти всіх коли не відчуваєш голоду?
Ти наче сліпий, не бачиш щастя, але ж ти можеш його відчувати, та чомусь не хочеш. Робиш з себе трагедію, не спеціально, але підсвідомо так воно є. Ти вперто стараєшся нав'язати світу свої правила, але знаєш шо нікому того не потрібно. Їм звичніше жити днем, розписаним по хвилинах. А чи варто так жити? Ти вбиваєш себе питаннями. Чому не відключиш мізки? Невже твоя голова не може відключитися? Перекрий доступ живлення, розслабся, насолодись тим шумом. Ти зазвичай, його ненавидиш, але уяви, що це шум дощу. Тобі стане краще, я знаю. Поринь у невагомість. Туди, де ні тіло, ні думки, ні душа не мають ваги. Хіба так не краще? Стань на хвилину безбожником, уяви, що пекла нема. Якою буде твоя реакція? Уяви, що ми усі це хімічні елементи за'язані між собою і більш нічого, і що любов це ні що інше як викид ендорфінів. Як тобі? Задумайся, адже всі проблеми то всього лиш ілюзія яку ми придумали. Жалітися на свої нещастя це всесвітній мейнстрим. Насправді ж ми щасливі люди. Маємо руки, ноги, ми можемо рухатись і мислити. Чого нам ще треба? Ти подивися на людей з обмеженими можливостими, ти подивися на тих хто хоче жити і перестань нити, що ти хотів білий айфон, а тобі купили чорний. Те, що тобі зараз не подобається ти зможеш з часом змінити, бо маєш на то усі права. Задумайся, твоє щастя ти можеш творити тільки сам. Більш нікому того не потрібно. Всі заняті своїми проблемами. А ти будь щасливим і нікому не кажи.
© Anastasia Chornyak
Немає коментарів:
Дописати коментар