Моя душа, то справжній темний ліс
Але ти спробуй в неї заглянуть
І ти побачиш те, чого не бачив ще ніхто
Для тебе вона стане, наче чисте небо
Тобі лиш варто цього захотіти
Питання в тому, чи воно тобі потрібно
Моя душа, то тихий шепіт трав
І ніжний спів птахів посеред поля
Але насправді все не так чарівно
І інколи мене не розуміють навіть рідні
І навіть я, часом боюсь, відчути те
Що десь там глибоко сховалось
Сховалося від світу, від усіх
Моя душа, то книга нездійснених мрій
І незліченна кількість втрат і сподівань
Проте лише вона насправді знає все
Що з часом відбувається зі мною
І що десь, там колись на мене ще чекає
Адже вона частинка Бога у мені
Моя душа, то досвід всіх віків
І світло емоційних переживань
І лиш вона не зміниться ніколи
Під впливом нашого суспільства
Що змінювало завжди все навколо
Моя душа, то буря всіх стихій
І тишина та спокій моря
Лише вона дарує крила нових мрій
Переживаючи все знову й знову
Вона ховає усе у закутки свої
Складаючи його немов би, у комору
Моя душа, то наче справжній друг
З яким, я залишаюсь на одинці
У миті щастя і у мить невдачі
І лиш вона, про мене знає все
Ховаючи в собі, все те, що сталося зі мною.
Тому тобі для того, щоб мене відчути
Варто лиш заглянути до мне в душу
І хоч тепер вона закрита від усіх
Насправді я готова, лиш тобі її відкрити
Якщо не зрадиш, звісно, ти мене
І подаруєш крила, для польоту в небо.
Немає коментарів:
Дописати коментар