Кохала так як ніхто не зможе

Між небом і землею,
Між правдою й брехнею
загублені слова...

В глибині ночі й при світлі дня
по частинкам розпадалась я.

Під дзвонів дзвін і річки шум,
по тілу пройшовся струм.

Під спів птахів і думок море...
Терпілий біль...
І лила сльози...
Кохала так як ніхто не зможе...

А зараз я втомилась, а зараз я здаюсь...
І до того, що було більше не вернусь...
автор Христина Костевич