Кохають всі,
лиш сильні не кохають..
Живуть усі,
лиш сильні виживають...
Забудуть всі,
лиш сильніі пам*ятають...
Навіщо нам тоді, кохати?
Навіщо жити і навіщо нам страждати ?
Чи не простіше сильним стати?
Але тоді, лиш варто пам*ятати,
Що сильний не людина просто - статус....
Тетяна Новак
А за вікном весна
І зрозумілий дощ
Я пишу тобі листа
Сюжет, без слів
І крик дущі
І я щитаю дні
Коли стобою були ми
Не спиться вже мені
І очевидно ти не мій
А так хотілось навпаки
Скоріше вже забути все
І краще вічний сміх чим плач
І віра помагає всім
І вчинок твій давно не лицарський припів
А я люблю тебе і так
розмиті малюнки на вікнах авто,
замислені очі мовчали про щастя,
яке як колись так і досі було
заховане там, десь глибоко в серці.
замислені очі кричали про біль,
яка розросталась печаллю глухою
і пізно тепер вертатися в сон,
коли він уже поруч з тобою...
І всі ті моменти кохання, збережу до останнього дня.
Ти той кого я чекала, кожний день, все життя, з року в рік...
Я нікого ще так не кохала, тепер ти у серці моїм.
Моя Алінка кохана, Ти найкраща серед усіх. Про тебе я думаю днями й ночами, Поряд з тобою щастя, кохання та сміх. В тебе очі глибокі як море, Наче вишні червоні губи твої, Я кохаю тебе, Алінка сьогодні, І кохати буду ЗАВЖДИ!