Спогад

Ти пам'ятаєш ці щасливі дні,
Коли було усе прекрасно.
Так хочеться вернутись у краї,
Вернутись своєчасно.

Та не повернеш ти уже,
Ніколи ці моменти.
Тепер немов усе чуже,
У цьому винні кілометри.

Здавалось все в наших руках,
Але щастя немає.
Лиш спогад,що живе в думках,
Ніколи не зникає.

Автор: Вікторія Коновалова

Ніч... Темрява...

 Ніч... Темрява...

Та знову чиясь тінь...
Уся така чорнява,
Мандрує в далечінь.

Звідки взялась ось тут?
Яке ж у неї існування?
Куди веде її маршрут?
У відповідь мовчання.

Біжу за нею вслід,
Але куди - не знаю...
Йдемо ми у цю путь
Й чомусь немає краю.

Можливо десь удалені
Триває звична безкінечність.
Весь час живемо впевнені,
Сприймаючи ілюзію за дійсність.

Автор: Вікторія Коновалова

Вірш про осінь

Опале листя всіх людей чарує,
Барвиста й золотиста казка ця.
Дорогою до нас мандрує,
Дівчина-осінь, чарівна така.

Бувають уже миті прохолоди,
Водночас трішки ще й тепла.
Та настрій не залежить від погоди,
В душі завжди буде весна.

Вже дні настали швидкоплинні,
Пожовкле листя тихо обпада.
Цієї осені ми жить повинні,
Про літні миті радісно згада.

Автор: Вікторія Коновалова

Пере в ночі самотня мати

 Пере в ночі самотня мати

бо вранці їй іти на зміну
складати грізні автомати
щоб годувать свою дитину

дівча вже змалку при роботі
то підмела то миє посуд
їй цілий день сидіти в тьоті
і здобувати перший досвід

курити крадені цигарки
і милуватися собою
та у життя вузенькі шпарки
пірнати зразу з головою

але прийде пора цвітіння
весна холодна значить рання
це було наче сновидіння
болюче і швидке кохання

тепер ти дівчинко доросла
сказав тобі жіночий лікар
вже не стрижи своє волосся
і по можливості не бігай

зима прийде швидка, як старість
лише закінчиться третина
тобі на страх, а Богу врадість
у тебе з"явиться дитина...

...і ось вони стоять вже двоє
і труть білизну до основи
жінки самотні,як ковбої
що втратили усі підкови

Автор: Алоізій Карамболь