Ніч... Темрява...
Та знову чиясь тінь...Уся така чорнява,
Мандрує в далечінь.
Звідки взялась ось тут?
Яке ж у неї існування?
Куди веде її маршрут?
У відповідь мовчання.
Біжу за нею вслід,
Але куди - не знаю...
Йдемо ми у цю путь
Й чомусь немає краю.
Можливо десь удалені
Триває звична безкінечність.
Весь час живемо впевнені,
Сприймаючи ілюзію за дійсність.
Автор: Вікторія Коновалова
Немає коментарів:
Дописати коментар