Барвиста й золотиста казка ця.
Дорогою до нас мандрує,
Дівчина-осінь, чарівна така.
Бувають уже миті прохолоди,
Водночас трішки ще й тепла.
Та настрій не залежить від погоди,
В душі завжди буде весна.
Вже дні настали швидкоплинні,
Пожовкле листя тихо обпада.
Цієї осені ми жить повинні,
Про літні миті радісно згада.
Автор: Вікторія Коновалова
Немає коментарів:
Дописати коментар