За мить — любить.

Люблю. Лелію. Обів'ю

її — прозоро-мармурову,

свою весну таку вирову

в жагучі вінця переллю —

весну свою;

і дзвінко з вінців будем пить

отруту спрагло — пелюстками,

і будем п'яні, а за мить

впадем осінніми листками —

за мить — любить.

Василь Чумак