Проходять роки...

У парку на лавці вони сиділи

і про любов завжди говорили,

І навкруги розцвітала весна

їхні серця об"єднала вона.

Не турбувало їх буднє життя, 

але залишився крок до забуття.

 Проходять роки

 і він все забув,

 А вона пам"ятає,

 Як він з нею був,

 І тільки лиш спогад

 її зігріває,

 серце розбите -

 він нічого не знає.

Життя обірвалось в одного із них,

Він повернувся, бачить - лежить.

Очі закриті, вона, наче спить,

Він розуміє, що втратив навік,

Тепер вже шкодує, що тоді не вберіг,

На могилу дівчини падає сніг.

 28.01.2009, Автор: Julia Candy