Немаю нічого.

Небо темне, хмари сірі,

Сонце вкрали, сховали зорі.

Дня немає, темна ніч.

Мла спустилась з мої пліч.

Біль розкрився так невчасно,

прийшов і не тікає,

прийшов і гуляє,

Править бал в душі моїй нещасній.

Боже, Боже, Скільки ще терпіти?

Скільки сил віддати мушу,

скільки життя мого зтерти?

Все забрали вони...

Залишилось поле одне пусте,

Поле моїх живих ран,

Поле моїх переживань,

Поле моїх страждань.

Кожна мить без душі

Марно прожита на землі

Незнаю як мені бути,

Що потрібно роботи.

Неможу я забути,

Неможу я закрити,

Своє серце для тебе одієї.

Хто скаже як забути???

Небо - сховай мене,

Ноче темна - закрий мене,

Сонце - зігрій мене!

Серце - зупинись моє...

Чому ви покинули мене?

Чому зрадили мені?

Що я вам зробив?

Вірою і правдою лиш служив.

Чому не відпускаєте мене?

Чому з собою тягнете мене?

Пустіть мене самого.

Залиште мене одного...

Вірш про кохання на відстані

Ти світ показав мені світлим і радісним.

Веселку душею в душі малював.

Навчив не бояться убивчої старості,

Знайшовши в мені те, що довго шукав.

Самотньо кохали крізь відстань й обмеження.

Загублені в часі, лічили роки.

І кожного дня, (мов здуріла), я стежила

Крізь свій монітор за твоєю мережею.

(За ніжністю пальців, - безгрішність руки.)

Реальність зв'язала сльозами й стражданням.

Хвилин через 20 ти маєш піти.

Твій потяг...і сльози...і наше кохання...

Ця зустріч є перша, але не остання..!

Нам треба чекати...Я вмію чекати!...Я можу чекати!...

Так важко могти..........

Мабуть, не судилось

…Колись, ще у надії на кохання,

Вогонь отой роздмухавши в долонях,

Ти сам казав, що, мабуть, не судилось

Нам бути разом подихом останнім.

Сповідавшись небесним акварелям,

Не зваживши нарівно «за» і «проти»,

Ти просто так зірвавши ніжну квітку,

Розвіяв пелюстки її у скелях.

І жодна з них не принесла бажання,

Лише нещастя в погляді прозорім

До самозречення заради тебе

І лезо гостре на краю мовчання...

Шліфований очікуванням гравій

Урешті перетертий як не в порох,

Сипне межи очі страшні питання

І виступить сльозою в чорній лаві,

Зіниць, що полохливі, що – в чеканні…

І мружаться, щоб не засліпнуть зовсім…

А кава, ніби сирівець в окропі…

Не знає, звісно, що таке – кохання…

А ти? Що – ти, спокуснику безтактний?

Чи пригадаєш завтра мить до щастя,

Що перейшла всі береги рікою

І залишилась як сумний постфактум?

Напевно, знайдуться й на це причини

Вогонь в душі залити очевидний,

Щоб пити – утопитися у щасті…

Лелітку залишивши для почину,

Втім, може й почуттів палких жадання?

Чи відліку нового у стосунках,

Які колись, роздмухавши в долонях,

Приніс як фотокартку на прощання…

Травень, 2007 р., автор: Калина Біла

Вірш про кохання від хлопця

О, мрія моя кришталева!

Думок моїх королева!

Полонила моє серденько

І розбила його легенько…

Ну чому я тебе не бачу?!

Біля твого будинку плачу

Чому телефон мій мовчить

А душа жахливо болить…?!

І ось, тебе не стало…

Щось у душі пропало…

Я страждаю, зате спокійний…

Не моя ти…але я ВІЛЬНИЙ

Привітання з Новим Роком коханій людині

На лапках м'якеньких, як котик твій,

До Тебе хай прийде цей новий рік.

Усміхнеться тепло і скаже: "Привіт!"

І радо ввійде через поріг.

Тебе він осипле добром і коханням

І, глянувши хитро з-під вій,

Здійснить всі Твої заповітні бажання

І щастям наллє келих Твій.

І новою долею сповниться небо,

Й годинник 12 проб'є...

І в світі все буде від серця для Тебе -

Таким, як вітання моє!

Ти не виходиш мені із голови

Ти не виходиш мені із голови

і що мені робити і ні туди і ні сюди

Здається тебе я ще більше кохаю,

але твоєї довіри вже не маю

Я знаю, що це моя вина,

але проблема є одна 

Люблю, люблю, кохаю

тобі ще не раз(якщо зможу) про це нагадаю

Але мені ти вже не віриш

і незнаю чи повіриш

Мені без тебе дуже важко

і на душі й на серці тяжко.

Чому, чому, мене ти не прощаеш

(якщо правду ти писав)

то надіюсь ти до мене ще щось відчуваєш.

Безвихідь

Не можу. Не здатна. Слабка.
Не хочу втрачати надію.
Та виходу зовсім нема...
Мені це все так остогидло!
Даремно. Не варто. За безцінь.
Тобі почуття віддала.
Як крапля із неба упала-
до ніг твоїх падаю я...
Як жовтий листок на прощання,
у серце на мить залечу, а далі...
А далі, як завжди,тікаю...
Щодуху, щосили від Тебе біжу...
Для серця-отрута, смертельний удар.
Без щастя...Без волі...
Ти безліч залишивши ран,
Усе ж не пускаєш від себе...
Міцною мотузкою туги
до себе мене прив*язав...
І сірі байдужі, будні
заколихалися в моїх очах...
Без Тебе не зможу...
Не буду жити...
Бо серце твоє все ж не дасть...

Чому так боляче буває

Твій розмах крил мене лякає.
Під натиском я руки відвела...
Лети! чому ж ти поруч досі?
Хіба ж не бачиш? відпустила я...
Та як без тебе жити?
Як починати новий день?
Як втриматись, щоб не заплакать?
Як дихати,коли нема твоїх очей?...
 Повітря раптом стане мало...
Воно клубком у грудях запече...
І скаже хтось : "кохання-радість!"
Чому ж тоді так боляче буває,
коли в душі твоїй воно живе?...

Юному ангелу

Розчісують небо крила твої
Серце мовчить вже. Так тихо...
Душу на згадку з собою візьми,
Вже омине тебе лихо.
Біль і журба турбувати не будуть.
Волю отримала свою ти.
Навіки серця тебе не забудуть,
Спокійно у небо ангел лети...

Автор: Бурба Ольга

Сон

Сміюсь і плачу, радію і боюся

А в серці крик заглушує думки.

Я прокидаюсь, ніч, і знов молюся

Мій сон – мій біль. І знову ти...

Червона кров струмує в моїх венах

І мліє страх під сонячним мечем,

Я мов стою на циркових аренах

І сто очей штовхають вниз плечем.

Я падаю, кричу, знов прокидаюсь,

І душить біль мою тонку душу.

І кожну ніч я з вірою змагаюсь,

Що це життя я там у сні лишу.

Автор: Бурба Ольга

Частинка тебе

Лиши мені частиночку себе,

Лиши, бо більше не потрібно,

Хай та частинка в серці проросте,

Щоб дихати могла я надто вільно.

Й кусочок неба ти мені віддай,

Хай в ньому ясно-ясно світить сонце.

І навіть в дні зими, коли не рай,

Хай заглядає промінь у моє віконце.

Й на згадку кілька слів скажи мені,

Не хочу, щоб лишалось в серці горе,

Для мене присвяти свої пісні...

Сльоза моя одна, на ціле море.

автор: Бурба Ольга

LONDON в душі моїй

В Лондоні знову мряка.

Хлипає дощ-плаксій.

Суму мого ознака –

Лондон в душі моїй.

В Лондоні знову мряка.

Місто знайшло спокій.

Я заспокоївсь також  –

Лондон в душі моїй.

В Лондоні знов негода

Стверджує норов свій.

Вічний старий володар  –

Лондон в душі моїй.

В Лондоні знов негода,

Але спасибі їй.

Складена врешті ода  –

LONDON в душі моїй.

За мною...

По краплині я зберуся,

І до неба помолюся.

Дай же Боже серцю сили,

Щоб несли мене ці крила.

Полечу, а може, впаду
На траву росою сяду,

Чи згадає він мене?

Хто для нього я вже є?

А кохаєш ти чи ні,

Я побачу лиш вві сні.

Адже правди ти не скажеш,

І моє враз серце вкрадеш.

Як же мучать ці думки,

І втікають десь роки.

Залишити їх не можу,

Без керма корабель вожу.

Стрімко вгору і донизу,

Я ходжу вже по карнизу,

Зловиш? Ні! Нехай, я впаду.

Знаєш, ти підеш за мною ззаду...

Автор: Бурба Ольга

Про нього ...

І знову пишу про нього,

знову про нього. Чому?

Серце пам’ятає про того,

кого мій розум не може сприймати.

Авжеж, я його не забуду,

він подарував мені перший поцілунок,

перше романтичне побачення.

Проте чому мені так важко

щоразу коли я думаю про нього.

А він, бездонна глибина і далеке небо.

Як мені його забути, якщо він там,

глибоко у моїй душі і так високо у моїх думках.

Я хочу забути його! Хочу, але не можу...

Автор: Бурба Ольга

Земні страсті

В каштанах вітер шарудить,

Біжять обличчя в невідомість.

Отак десь і твоє спішить,

На мить відчувши невагомість.

Між шумних вулиць і людей

Кружляє голуб одиноко

Не бачить він земних страстей,

Тебе не знає яснооку.

Не хоче вигоди собі,

Тому й нема до нього діла!

Якби хоч хтось теплом зігрів,

У вись того б душа злетіла.

Вірш для коханої

Можливо я до тебе вже настільки звик,

Що ти для мене єдина квіточка посеред квітів,

І навіть, коли ти показуєш мені язик,

Ти наймиліша будеш,для мене в цілім світі.

Коли у тебе починаються "капризи",

І настрій ніби хочеш ти вбивати,

Я теж тобі кривлятиму мармизи,

І не сваритись буду, а сміятись.

Таке життя, ми всі недосконалі,

Ми часто сваримось і завдаємо ран,

Але кохання є у нашім арсеналі,

ПідЕмо на проблеми,із коханням,на таран.

Ти будеш не права,й миритись не захочеш,

Зосередишся на мОїй якІйсь дурацькій фразі,

Зловлю тебе в обійми,і сильно залоскочу,

І врУчу лист за назвою:"Моїй коханій і малесенькій заразі".

/Kolja Kardash/