В каштанах вітер шарудить,
Біжять обличчя в невідомість.
Отак десь і твоє спішить,
На мить відчувши невагомість.
Між шумних вулиць і людей
Кружляє голуб одиноко
Не бачить він земних страстей,
Тебе не знає яснооку.
Не хоче вигоди собі,
Тому й нема до нього діла!
Якби хоч хтось теплом зігрів,
Немає коментарів:
Дописати коментар