Ти світ показав мені світлим і радісним.
Веселку душею в душі малював.
Навчив не бояться убивчої старості,
Знайшовши в мені те, що довго шукав.
Самотньо кохали крізь відстань й обмеження.
Загублені в часі, лічили роки.
І кожного дня, (мов здуріла), я стежила
Крізь свій монітор за твоєю мережею.
(За ніжністю пальців, - безгрішність руки.)
Реальність зв'язала сльозами й стражданням.
Хвилин через 20 ти маєш піти.
Твій потяг...і сльози...і наше кохання...
Ця зустріч є перша, але не остання..!
Нам треба чекати...Я вмію чекати!...Я можу чекати!...
Немає коментарів:
Дописати коментар