В життя моє без дозволу ввірвався,
Так довго змушував мене страждати.
Мій розум не хотів - і відбивався,
А серцю так хотілося кохати.
Єдиний, моє ясне Сонце,
Як же ж мені тобі вгодити?
Ніби не сон, ніби не сон усе це,
А наяву не можу я без тебе жити.
Прагне душа до тебе все, щомиті.
Я за устами, кохання моє, вже сумую,
Серце без тебе моє почина щеміти,
Немає коментарів:
Дописати коментар