Ми летимо, мов навіжені комети
Повз кордони чужих атмосфер.
Кожен у пошуках своєї планети,
Сам собі письменник, поет, режисер.
Порожнеча п'янка росте безголоса
В нас, над нами та під..
Того, хто так любить осінь,
Повір, кохати не слід.
Коли забагато взаємності,
Коли чуєш з інших вуст свої слова -
Тікай чимдуж. Від неприємностей,
Тікай, мала зірвиголова.
Ми маємо різні траєкторії,
Різні планети у нас на шляху.
Чужі тілесні території
Нам відкривати без страху.
Вогонь образ і гніву попіл
Не запусти, дитино, у своє ядро.
Червоним жаром диха сокіл,
Чи, може, фенікс, скинувши перо..
Лети, лети, моя чужа комето,
Хай Всесвіт буде до тебе ласкавий.
Я на печаль наклала вето,
Бо, може, колись, завітаєш на каву..
Оксана Самойлова
Немає коментарів:
Дописати коментар