І знову зима за вікном,
знову ті ж листи,
між спогадами і вином,
скрізь лише про тебе думки.
Твій образ в моїй голові.
Чому ти так швидко з'явилася в моєму житті,
так швидко, що не зміг зрозуміти,
коли від почуттів встиг я зітліти?
Прошу одного - прочитай в моїх очах.
Ти ж знаєш - я ніколи не наважуся сказати.
Думки в вустах моїх завмерлі,
Несподівано, стала моїм ідеалом,
ідеалом з книг, твого улюбленого Сафарлі,
Милим, таким потрібним мені світлом.
Ти та, про яких читають в книгах,
падають у вир шалений, потайний,
де сотні світів чужих,
не замінять твій єдиний.
Наперекір вітрам і болю,
ніколи не зможу надихатись тобою.
І нова хвиля накриває мою душу, серце -
після тебе вже ніхто не врятує моє згасле сонце..
Автор: Ярик Гудименко
Немає коментарів:
Дописати коментар