Коли уперше покохав

Ти чуєш-стукіт серця

Несамовитий дзвін смереки

Коли дерева так шепочуть.

Коли вже квіти заніміли.

Бо серцю вже достатньо хлорофілу.

Бо вже давно він хімікат.

Коли уперше покохав.

Й відчув той біль,

Оту печаль з його очей.

Ті щирі почуття,

Які він загубив десь там,коли так щиро довіряв.

Десь там серед лісів й дерев!

Блукала там душа,

Шукала порятунку і розради...

Бо хімія вже добиває.

Як той акорд останній грає...

У темноті,в тремтінні арфи.

Звучить оте чуття?

Коли вже помирає,

І шансу на життя нема. 

Автор: Наташа Дробілко