Вірш про кохану

Васильки у полi, васильки у полi,

i у тебе, мила, васильки з-пiд вiй,

i гаї синiють ген на видноколi,

i синiє щастя у душi моїй.

Одсiяють роки, мов хмарки над нами,

i ось так же в полi будуть двоє йти,

але нас не буде. Може, ми квiтками,

може, васильками станем - я i ти.

Так же буде поле, як тепер, синiти,

i хмарки летiти в невiдомий час,

i другий, далекий, сповнений привiту,

з рiдними очима порiвняє нас.