Навіщо ти пішов не пояснивши причини,
Ми ж так любили разом проводити час кожної днини,
Я просто нерозумію за що ти мене покинув,
Останній мій шанс уже давно у вічність полинув...
Ну не мовчи, скажи хоч слово, тебе я благаю,
Я не була ідеалом, я це точно знаю,
Я ж так любила ці твої обійми, поцілунки, уста,
Я з ними просто линула у небуття...
Ти знаєш я тебе ще й досі кохаю..
Ну відгукнись, хоча б скажи " Прощай", благаю..
Я біля твого під'їзду давно уже чекаю,
Питаю сусідів, вони кажуть:" ні, я нічого не знаю",
Я дзвонила до тебе, а ти трубки не брав..
А, бувало інколи і сам вибивав...
В мене ще є надія що ми зустрінемось хоч раз,
Я побачу тебе, твою усмішку, забуду стільки образ,
Я забуду усе, тільки подивись мені прямо у вічі,
Я не можу дочекатись уже нашої зустрічі..
Ти скажи правду,я зрозумію, забуду, піду,
І більше ніколи сюди я не поверну...
Хоч важко буде, та я сильна, усе я зумію,
Можливо ти знайшов мені заміну, так скажи, я зрозумію..
Ну хоч слово скажи, я хочу чути твій голос,
Такий ніжний і суворий водночас...
Ти знаєш, я плачу, я неможу без тебе,
Ну зрозумій і ти мене,коли я дивлюсь у небо голубе...
Там я бачу тебе, бачу твої обійми,
І так сумно стає, ти приходиш завжди у мої сни...
Я пам'ятаю слова твої, кохана і зайка,
Ти знаєш так приємно було, ну відізвись будь ласка..
Я напевне не почую ще раз тих усіх слів,
Мене від тебе забрали, немов розлучили голубів..
Ти свій номер тепер поміняв,
Неможу додзвонитись до тебе, а тоді ти тільки вибивав..
Я навіть незнаю твоєї адреси,
Я ж любила тебе, з розуму сходила від твоєї краси..
Час так швидко летить, не думала що я знайду іншого,
Та так сталось і досягнула я щастя найбільшого,
Та ти згадав мене ти повернувся, щоб попросити пробачення,
Та тільки ти прийшов, побачив мене і його, я була дуже щаслива,
А біля нас тоді бігало двоє ангелят, це мої діти були,
І сльоза покотилася ти хотів повернути ті давні часи..
Та ти просто пішов не промовивши навіть слова,
Ти ж тоді собі іншу знайшов, а тепер від думок болить голова,
Тепер ти жалієш, про все ти жалієш,
Тепер ти мене кохаєш знову, та вже ти нічого не вдієш,
А на наступний день до мене прийшов лист,
Я читала і плакала, ти писав з наших давніх мість,
Там було написане пробачення, я тепер знову згадала тебе,
Згадала ті стосунки що між нами тоді були,
Ти знай, я тебе ж не забуду ніколи, а в цьому листі,
Усі щасливі моменти наші були перечислені,
Але ж тепер вже нічого не вдієш, тепер в мене є сім'я,
І нажаль ти ніколи не почуєш тих слів і мого тепла,
А на наступний день, по новинах казали,
Той що її кохав, любив її до нестями,
Він... Його вже немає в живих..
І ще додали, біля нього записка була, а в ній стільки слів тривожливих...
Вони були присвячені її, а в записці цій написано:
" Пробач мене за все, мені це непрощено,
Я ж справді кохав тебе, я незнав що ти найкраща,
Але я добився свого тепер ж ти щаслива, моя доля тепер найваща,
Я вже немаю чого додати, вибач мене, будь щаслива моя мала..."
І вона згадала як його обнімала,
Вона поцілувала дітей своїх, і всією сім'єю гуляти пішли,
Справді тепер вони щасливі, саме про це вони мріяли...
Автор: Христина Юрків